ναυτικός

Grec antic

• Pronúncia: /nau̯.ti.kós/ (s.V aC), /naɸ.tiˈkos/ (s.IV dC)
• Etimologia: Compost per ναύτης ‎(naútēs, «navegant») i el sufix -ικός ‎(-ikós).

Adjectiu

ναυτικός ‎(nautikós) m. ‎(femení ναυτῐκή, neutre ναυτῐκόν)

1. nàutic