ναυτικός

Grec antic

• Pronúncia ^(AFI): /nau̯.ti.kós/ (s.V aC), /naɸ.tiˈkos/ (s.IV dC)
• Etimologia: Compost per ναύτης ‎(naútēs, ‘navegant’) i el sufix -ικός ‎(-ikós).

Adjectiu

ναυτικός ‎(nautikós) m. ‎(femení ναυτῐκή, neutre ναυτῐκόν)

1. nàutic